Помяніть і ви… Забудьте
Те, що вже давно пройшло:
Є для вас і мед пахучий
І густе, як кров, вино“.
Вірять Ользі Деревляне,
На могилу князя йдуть,
Разом князя поминають,
Разом мед і вина пють.
Попились, лягли спочити,
А княгиня знак дала
І над Ігоря труною
Рахунки свої звела.
І в поход рушає далі,
Все мечем рубає в пень,
Ціле літо облягає
Непокірний Коростень.
І хитрує знову Ольга
І говорить ворогам:
— „Як не хочете коритись,
В стократь гірше буде вам.
Таж, погляньте, всі скорились,
Всі вже платять дань мені
І спокійно орють ниви…
Непокірні ви одні.
