І рішають одностайно
Вбити Ігоря в бою.
І на тім вони скінчили
Раду-бесіду свою.
Наче в бурю Чорне Море,
Віковічний ліс гуде
Через ліс дрімучий, темний
Військо Ігоря іде.
Без дороги йде поволі,
Здобуває кожний крок.
Тут дерева повалились,
Там болото, там пісок.
Так воно іде до ночі,
З лісом бореться йдучи.
На руках кріваві рани,
В піхвах заткнуті мечі.
Але що це?! Деревляне!
Деревляне з трьох боків!!
„Оточили!! Ми в неволі!
Гей, до зброї, до мечів!“
Та було уже запізно:
Деревлянські вояки
Налетіли, як на здобич
Налітають хижаки.
