Та не довго спочивали
Українські вояки.
Вже у досвіта взялися
Лаштувати байдаки.
То вітрила білі шиють,
То засмолюють човни,
Весла, щогли вибірають,
Чистять зброю, казани.
З Осетинами вже друзі,
Розглядають зброю їх,
Коней, луки вихваляють
І рівняють до своїх.
… Наче впала чорна зграя
На шумливі буруни,
Зачорніли, загойдались
Переповнені човни.
Попливли, пливуть і тануть
Ось і зникли в далені.
Хай же їх боги не кинуть
І поможуть у війні.
