По пустелі дикій, голій,
По розпалених пісках
Військо Ігоря ступає
В грізній зброї, в шоломах.
З голови до ніг закуте
У залізо, як в луску,
Мов гадюка сіра вється
По червоному піску.
Грізне йде поволі, важко,
Ні розмови, ні пісень,
Тільки чути безупинний
Тихий стогін цілий день.
Часом ржання розітнеться
Чи бика голодний рев.
Навкруги пісок сипучий,
Ні трави, ані дерев.
Палить сонце, палить вітер,
Палить небо і земля.
Аж пече залізна зброя,
Спрага душить, як змія.
