— „Князю, знову перемогу
Пророкую я тобі
Знову ти з хоробрим військом
Переможеш в боротьбі“.
— „Слава князеві й вояцтву!
Хай на вік щастить війна!“
Воєводи закричали
І частують віщуна.
Князь встає і йде до діда.
— „А чи знає мій віщун,
У якім бою стрілою
В мене кине бог Перун?“
— „Не на крилах стріл Перуна
Принесеться смерть твоя,
Ти загинеш, славний князю.
Від коханого коня“.
І замовкли враз розмови,
І спустилися чарки,
І з палат, схилившись, вийшли
Воєводи й вояки.
І сказав Олег уранці:
— „Не сідлайте більш коня!
Хай стоїть і їсть у стайні
До мого страшного дня“.
