І звелів Олег на берег
Витягати кораблі.
— „Щож, мовляв, як не по морю,
То поїдем по землі“.
І колеса приробивши,
Він вітрила розгустив.
І невидане тут сталось,
Найдивніше диво з див.
„Ой, повій, повій ти, вітре!
Швидче коней повези!“
Зашумів — повіяв вітер,
Покотилися вози.
Вороги перелякались,
До Олега шлють послів.
— „Не руйнуй нас, все дамо ми,
Щоб ти, князю, не схотів!“
— „Ну, гаразд. Покора ваша
Погасила в серці гнів
І, здається, ми братами
Станем з лютих ворогів.
Царю, хай моє купецтво
Вільно ходить в Царгород,
Хай торгує і купує
Вже без кривди і без шкод.
