Геть за морем українським,
Понад склом Босфорських вод
Дивні вежі і палати
Розкидає Царгород.
Наче вир кипить, торгує
Крамом, зброєю, вином.
В день він вуликом здається,
А вночі — чудесним сном.
І з усіх країн до його
Ллється хвилями народ.
Наші теж торгові люде
Їздять в славний Царгород.
Та не любить Грек чужинців
І тримає їх в руці.
— „Хоч не їдь! Одурить, скривдить!“
Наші скаржаться купці.
І Олег, на Греків лютий,
Став збіратися в поход:
Хоче він до України
Прилучити Царгород.
