Сторінка:Олесь О. Минуле України в піснях. Княжі часи (Львів, 1930).djvu/20

Ця сторінка вичитана


І віки нога ворожа
Не ступала на наш лан.
Всі сусіди шанували
І боялися Полян.

…Де стоїть тепер наш Київ,
Там була сама гора,
Жив там першим Кий з Хоривом,
Щек, та Либедь — їх сестра.

Над самим Дніпром на горах,
Огорожений з боків
Ровом, мурами, валами
Київ виріс і розцвів.

На сторожі коло його,
Наче батько став Дніпро,
Наче батько, ніс він сину
З півдня й півночі добро.

І здавалось, Україна
Буде квітнути віки
І, здавалось, всі народи
Їй зніматимуть шапки.