І на батьківськім престолі
В ріднім Галичі він сів…
Весь народ вітав Данила,
Весь народ його хотів.
Князь в перед веде державу,
Князь заводить знову лад,
Та татари відкидають
На віки її назад.
Зруйнувавши Київ, лізе
Татарва в Галичину,
І за помічю Данило
Йде в угорську сторону.
І вертає вже до дому
І стріває втікачів:
„Князю, князю! Бідний Галич
Вже в руках у ворогів.
Вже давно забрали Галич,
Вже укрили цілий край.
Нищуть села, люд мордують,
Князю, князю, не питай“!..
… Був у таборі татарськім
Бранець — галицький Дмитро,
Що татарськими тілами
Застеляв колись в Дніпро.
