На Волині в час той княжив
Син Мстислава — князь Роман,
Ворог злий бояр нікчемних,
Друг селянства і міщан.
Бив він Половців нещадно
І в полон живих не брав,
Про Романа склалась пісня,
Сам народ ту пісню склав.
В пісні тій Роман був рівний
Турам, левам і орлам…
Вороги дітей лякали:
„Цить! Романові віддам“!
До Романа йдуть бояре,
Віддають йому престіл…
„Ой, не буду їсти меду,
Доки сих не знищу пчіл“.
І коли меча бояре
На Романа підняли,
Володимирка згадав він,
Щоб слухяними були.
