І співець співав про його:
„Гей, ти високо злетів
І на батьківськім престолі
Вкритий славою возсів.
Військом ти підпер Карпати,
Шлях Мадярам заступив
І Дунаєві ворота
Кораблями зачинив.
Князю, київські ворота
Одчиняєш ти ключем,
Стріли кидаєш в султанів
І рубаєш їх мечем.
Так стріляй же їх поганих,
Кидай стріли в їх степи
І за Ігореві рани
Слізьми, кровю окропи“.
Після смерти Осмомисла
Володимир князем став
І все батьківське прогавив
Все ростратив, змарнував.
І взяли Мадяре Галич,
(Хоч народ завзято бивсь)
І угорський королевич
Князем галицьким зробивсь.
