Володимирко поволі
Тихо мирно вік дожив
І на княжому престолі
Ярослава залишив.
Це був князь палкий, відважний
Незрівнаний у бою,
Наче рвався він покласти
Першим голову свою.
І коли він з Ізяславом
З князем київським зійшовсь,
Першим кинувся з мечем він,
Всіх попереду боровсь.
І бояре зупиняли:
„Ярославе, князю, стій:
Хто тебе, орла, заступить
У державі жалісній?!
Краще стань від виру збоку
І дивися на полки —
Як для тебе слави й чести
Здобувають вояки“.
