ІВАН БЕРЛАДНИК.
Раз в зимі у ліс на лови Володимирко пішов І бояре зрозуміли, Що тепер не до розмов. Що пора за меч узятись, Перейти від слів до діл, І Берладника Івана Посадили на престіл, І Берладник на престолі. В повній зброї вояки. Зачинилися ворота І замкнулися замки. І облога почалася, Почались страшні бої Відбивається Берладник, Сам веде полки свої. Але раз загнавсь далеко, Опинився у кліщах, Ледве вискочив із лиха, Ледве спасся у лісах.
