Він запрошує Василька
У палати на бенкет,
На вино старе, пахуче,
На старий солодкий мед.
Попереджували князя:
„Любий князю, залишись,
Не послухаєш, — поїдеш,
Жалуватимеш колись.“
Не послухав князь Василько
І поїхав на бенкет…
На столі пахучі вина
І старий солодкий мед.
Та чогось чудний господар:
Покрутивсь і нагло зник.
І у князя Святополка
Не повернеться язик.
Так сидять, мовчать, чекають…
Нагло слуги десь взялись
І заковують Василька
І ведуть його кудись.
Повели, на коней сіли
І несуться у весь дух.
Привезли. Сидить в кімнаті,
Гострить ніж якийсь пастух.
