Заспівали, забряжчали
Над Татарами мечі,
Та мечами не розвієш
Злої темряви вночі.
Лються хвилями, вкривають,
Топчуть, нищуть, ріжуть, бють…
Галас, крик. Ревуть верблюди,
Безупинно коні ржуть.
Не човни у Чорне море,
А тіла несе Дніпро.
Київ впав. Попав в неволю
Оборонець, сам Дмитро.
Разом з Київом упали
І держава і народ.
Закотилось наше сонце
І прийшли віки негод.
Але доки красне сонце
Ще світитиме очам,
Буде нас надія гріти,
Як зоря зоріти нам.
Доти нам зоріти буде,
Доки буде ніч у нас,
Доки гнівом не налється
Серце сповнене образ.
