… На коня, — і в річку! — „Князю!
Багна… чуєш… не втопи…
Але князь уже далеко,
Перед ним уже степи.
Чорний кінь за ніч посивів,
Білим вихорем летить…
Часом Ігор стане — слуха, —
Де це наче тупотить.
Тупотіло… довго гнались
Половепькі вояки,
Чорну куряву здіймали,
Слали хмарами шляхи.
Ось і рідна Україна…
Навкруги цвіте весна…
Плаче туже Ярославна,
Припадає до вікна.
Про неволю князя пісню
Невідомий лицар склав.
Він умер, але безсмертєм
Свою пісню уквітчав.
