ПЛАЧ ЯРОСЛАВНИ.
Чорним круком чорну вістку Із чужини хтось приніс І по цілій Україні Розлилося море сліз. Наче темна ніч осіння Жінка Ігоря смутна, Плаче, туже Ярославна Припадає до вікна… Рано вдосвіта, до сонця, Йде за місто, на вали… Виглядає: степ та небо, Та під хмарами орли. Плаче туже Ярославна, Сохне, вяне як той цвіт: Закотилось її сонце, Заступили хмари світ. „Обернуся я в зузулю, По Дунаю полечу І мягкий рукав бобровий У Каялі обмочу.
