І почув, нарешті, ворог
Шум непевний, топіт, гук
І у ріг заграв трівожно
І схопивсь за меч і лук.
І порубаний, побитий
Переможений в бою,
Віддає він цілий табор
І лишає честь свою.
З жахом Половці тікають
В ріжні боки, як вовки,
Опанчою, кожухами
Стелять багна вояки.
Обтирає славний Ігор
На мечі ворожу кров,
І в руках тримає здобич —
Білу ханську хоругов.
День погас, занявся місяць,
Загорілися зірки,
Тихо в шатрах половецьких
Спочивають вояки.
