Але князь боявся дати,
Зброї й коней воякам,
Кинув край свій на поталу
І утік із краю сам.
На недовгий час закняжив
Вічем обраний Всеслав.
Князь розумний, справедливий
Добре правив і тримав.
Але знову із вигнання
Ізяслав назад прийщов.
Сів на княжому престолі
І утік, злякавшись, знов,
Святополк закняжив потім,
А по ньому Всеволод
І князі в бої кріваві
Вічно кидали народ.
Брат на брата йшов війною.
Люде гинули в війні,
Марно села руйнувались
І палали у огні.
І з великої держави
Стали князівства малі.
Так князі розбили силу
Української землі.
