французьки — вся таверна візьме участь розгадати чого-ж то вам заманулося?
Буде перечислено всі страви, хтось врешті почне малювати, щоб може малюнком напасти на ваше бажання. І коли „третє“ або „п'яте“ тих, що обідають, простигне, а ними буде випито по два-три кухлі бургундського, чи білого солодкуватого (звичайно за їх власні кошти) — врешті хтось натрапить на назву бажаної вам страви. Тоді веселості не буде кінця й краю. Кожен з них радісно зідхне, бо врешті одгадали, чого вам хотілося… На майбутнє за вами неодмінно лишиться місце за столиком, а коли в певний час обіду чи вечері ви з'явитесь, — кілька десятків голосів одвідувачів зустріне вас радісним: „О! А! Добридень!“
Ви згадаєте Німеччину, де можете прожити цілі роки й нікому абсолютно не буде до вас ніякого діла, а як захворієте, то господар позвонить до медпункту й коротко передасть: „Заберіть. Захворів із кімнати № 9“. Згадаєте ви й те, як щойно прибувши до Берліну і ставши на роздоріжжі коло поліцая, спитали його:
— Де Йохімшталлер штрассе?
А доглядач порядку, подивившись у книжечку, коротко відповів вам:
— Такої вулиці нема, — й одвернувся до виконання своїх обов'язків — догляду порядку… Коли ви, трохи постоявши й поміркувавши, знову запитали його:
— Так Йоахімшталлер штрассе за планом тут-же! — він приємно усміхнувся й промовив:
— А. Йоа́хім-шталлер штрассе? Он вона! — І натисне при тім на а, яке ви оминули коли
