В науці про початки мови стоять такі головніші питання: який є звязок чи стосунок між психічним станом, фізіономікою (тоб-то рухами рук, ніг, голови, тіла та лицевих м'язів) і первісними людськими вигуками? І далі: в якій мірі цей стосунок є загальний для людини взагалі, незалежно від расових особливостей, від кліматичних умов, незалежно від оточення взагалі, в якому доводиться жити окремим людським групам, і в якій мірі він міняється, залежно від особливостей у будові даної етнічної групи? Друге питання дається розв'язати порівнанням зібраного серед різних етнічних груп матеріялу.
Щоб дати відповідь на поставлені питання, треба дослідити мову усіх тих зовнішніх висловів психічного стану, що до певної міри заховали ще свій первісний характер. Такими зовнішніми висловами є жести, тоб-то рухи пальців, рук, голови, ніг, тулуба, міміка, тоб-то рухи лицевих м'язів (мускулів), природні вигуки (Naturlaute, це вигуки, що їх людина видає в певному афекті, як: ой! ай! ух! а! і инші), ономатопоетичні, чи по-українськи перекличні, вигуки, що ними людина, перекликає різну тварину та різні шелести, що їх вона чує навколо себе в природі, напр. гаў-гаў! мӯ! кукурікӯ! гук! рип! буль-буль! та инші. Сюди належать і инші первісні вигуки, що ними людина звертається до різної тварини, як: ціп-ціп! кіць-кіць! та инші.
Для історії творення мови немало й дитяча мова важить. Хоча розвиток дитячої мови не можна вважати за скорочене повторення розвитку людської мови, проте деякий матеріял для виставлених питань вона нам дає, а надто тими даними, що стосуються до першого приблизно року життя дитини.
Уваги й питання в нижче поданих програмах ближче поставлять збірача до зачеплених питань.
