Сторінка:Олекса Слісаренко. Чорний ангел (1929).djvu/103

Ця сторінка вичитана

За Радянської влади її обирали в різні органи як комуністку... Вона зажила довіри й популярності...

— А чого ж вона тепер така, немов прибита?

— Вона таки справді, ж прибита... З минулого року таке з нею сталося... Її ледве не розстріляли червоні, а за віщо, я так і досі не второпаю...

— А що ж вона такого робила?

— Працювала в селі за вчительку... Я так думаю, що виникло якесь тяжке непорозуміння, що так вплинуло на нервову дівчину... Здається, її підозрювали, що вона тримає зв'язок з повстанцями...

— Гм... нічого не розумію! — знизав плечима Чмир. Те, що в запалі боротьби ледве не розстріляли безневинну дівчину, це не дивувало Андрія. Такі випадки траплялися, і сам Чмир одного разу ледве не розстріляв повітовий підпільний партком, і тільки випадок врятував товаришів...

— А вона не релігійна? — спитав Чмир по паузі.

— Ні. Вона негативно ставилася до релігії, але останнім часом вона верзе якусь містичну нісенітницю про Чорного Ангела, що про нього наторочила їй ворожка...

— Це що за дурниця?

— Не знаю... Вона тому ворожінню надає якогось таємничого значення...

— Останнє ніби трохи пояснює, але не зовсім...

— Що пояснює?

— Нічну прогулянку чи то на горище, чи то до Карлюги. Я бачив, як вона виходила з тих дверей...

Чмир показав на двері, що вели до кімнати ложкаря.

— Я нічого не розумію! — відверто призналася Віра Павлівна.

— Я теж нічого або майже нічого не розумію... Одне безперечно, що Марта щось од вас криє... А що саме — невідомо... Мабуть, таке, що їй треба крити...

Віра Павлівна замислилась. Вона справді нічого не розуміла!

— Я прошу про цю нашу балачку нікому навіть не натякати... За Мартою треба уважніше постежити. Я гадаю, ми таки дещо згодом зрозуміємо...

Віра Павлівна нічого не сказала, а тільки міцно стисла руку Андрієві, і той відчув її мовчазну згоду.

487