лицькі духовники, витискаючи або польонїзуючи українсько-литовську аристократію.
Коли Поляки дуже користали з культури західної Европи, яка тимчасом дійшла до високого розквіту, здержано розвиток української культури.
Цїла полїтика польських керуючих кругів держала ся засади найбезогляднїйшого використовування всїх скарбів України й національного гнету над нашим народом.
В часї цїлого кількавікового спільного життя нашої української нації з Поляками не могли останнї здобути ся на жадне зрозуміннє українського народу та його інтересів і довели через те до такої великої ненависти до себе в народнїх масах, що вона також ще тепер дуже жива серед широких народнїх верств на Українї.
Тимчасом Византія упала та смертельним ворогам України, Татарам, приходить нова підмога з боку Турків, від котрих прийняли Іслям.
Московська держава, васаль Татарів, котрий платив їм данини, з своєю татарською закраскою, стає значною могутністю й загрожує Українї з півночи саме в часї, коли західна Европа громадить щораз більші багацтва та, дбаючи про плеканнє культури, змагає до того, щоб коли не перегнати античної культури, бодай осягнути рівний ступінь з нею.
Одначе закрівавлена Україна зриваєть ся, щоб підняти наново боротьбу за свою полїтичну волю й хоронити її від польського напору. Україна мобілїзує всї свої сили, а коли стратила всяку надїю стати рівноуправненим членом у спільній польській державі, вона розторощує сю державу й оголошує під гетьманом Богданом Хмельницьким 1647—1657 свою державну суверенність. Але Польща зброїла ся наново до бою, зі сходу грозили напасти кримські Татари й Турки. Тому Хмельницький, котрий шукав опори, зробив у 1654 р. персональну унїю з Москвою, застерігши для України самостійність внутрішньої орґанїзації, власне військо та право дипльоматично пересправляти безпосередньо з иншими державами.
Хмельницький заключив тимчасовий союз з Москвою, як давнїйше вже заключав такі союзи з Татарами й Турками, та з лукавими московськими полїтиками не можна було так легко впорати ся, як думав Хмельницький. Наслїдники Хмельницького, вибирані гетьмани, хитали ся; одні бачили рятунок у приверненню союза з Поляками проти змагань Москви знищити українську державну орґанїзацію, а
