Сторінка:Олександр Олесь. Мисливець Хрін та його пси (1944).djvu/46

Цю сторінку схвалено
VIII
 
Дві погоні

Довго так вони ходили,
Врешті вибились із сили,
Відпочити б — мокро скрізь…
Мабуть краще йти у ліс.

 Всі ці гаршнепи, бекаси
 Мабуть тільки для прикраси,
 А наїдок з них який?!
 Тай попробуй, — їх забий!

А качок, хоч цілі хмари,
Але мають окуляри:
Крізь густі очерети
Бачуть — де сховався ти.

 Хрін сердитий, Хрін лютує:
 „Винен пес: погано чує,
 Ледве тьопає, скавчить, —
 Птах лякається й летить.

Це не діло, не робота!“…
Врешті вилізли з болота,
По сухому в ліс ідуть.
Пса вже й ноги не несуть.

 Ліг би десь під кущ спочити, —
 Небезпечно: буде бити…
 А про їжу вже й забудь…
 Ех, як би кудись чкурнуть!!