Сторінка:Олександр Олесь. Мисливець Хрін та його пси (1944).djvu/38

Цю сторінку схвалено
V
 
Осінь починається

Осінь Хріна хоч не знала,
Але потай вишивала
Килим шовком золотим,
Щоб послати перед ним.

 І коли вона почула
 (Мушка їй якась шепнула),
 Що вже літо утекло,
 Все розтринькавши тепло, —

Ожила немов, зраділа,
З ліжка пташкою злетіла,
Як шипшина розцвіла,
І вдягатись почала.

 Одягалася поволі,
 Як весною квітка в полі,
 Щоб до ладу, до смаку,
 Щоб не стріли ще таку.

Як на ярмарок збіралась,
Чепурилась, прибиралась
І дивилась в тихий став —
Як її він малював.

 Приміряла то дукати,
 То коралі, то ґранати…
 А на голову вінок
 Із дзвіночків, з нагідок…