Сторінка:Олександр Олесь. Мисливець Хрін та його пси (1944).djvu/24

22

Мисливець Хрін

---

Швидко втома всіх поклала,
(Навіть Біла задрімала),
Тільки Хрінів пес не спав:
Хріна він свого згадав.

 Думав він: „Це Хрін-сердитий!…
 Як вернуся, буду битий…
 Хрін є мстивий, Хрін є злий:
 Не наллє три дні помий!

Хріну кланятись? Ніколи!
Їсти схочу, — в ліс, у поле!
Тут не сам я, не один…
Хто рідніш? свої, чи Хрін?

 Не піду з цієї хати!“
 Так рішив і став дрімати
 І поволі задрімав…
 Рідний хтось його обняв.

Як відомо вранці стало,
Що лишиться він на стало,
Так скавчали раді пси,
Що порвали голоси.

V

 

Хрін не жартує

Але гляньмо на ялину —
Як на ній сидиться Хріну…
Е, та він уже давно
З буком дивиться в вікно.