20
Мисливець Хрін
Хрінів пес на крок від згуби…
Показати хіба зуби?
Але марна боротьба,
Та й не слухалась губа.
А воно, тим часом, в очі
Пильно дивиться, мов хоче
Провертіти їх свердлом…
Хрінів пес махнув хвостом.
Аж і друге волохате
Стало швидко наступати…
Хрінів пес завмер і ждав…
І зненацька гаркнув: „гав!“
Волохаті не злякались,
Язиками облизались,
Стали нюхати його
І обнюхали всього.
Хрінів пес стояв, не дихав:
(Не сховаєшся від лиха!)
Нагло глибоко зітхнув
І звірюку сам нюхнув.
Несподівано без тями
Замахали втрьох хвостами,
Разом гратись почали,
Наче втрьох весь вік жили.
І побігли втрьох… Стрибають,
Один одного ганяють,
Лунко гавкають, скавчать,
Наче діти верещать.
Коли щось в снігу, як хрюкне!
Та зубами клацне, стукне!
Остовпіли кудлаї
І до ніг — хвости свої.
