Покажи своє завзяття:
Рви, шматуй її на шмаття…
Хоч не дихатиме звір,
Все ж ти добре перевір.
Сплигну я тоді з ялини,
І не пройде і хвилини,
Як я знову в лоба — бах!
Грім покотиться в лісах!“
Пес нюхнув, побіг в долину,
Хрін подряпавсь на ялину,
Крикнув щось з ялини псу
І узявсь за ковбасу.
Довго пес ганяв даремно,
Аж запахло щось приємно,
Милим, рідним чимсь несе,
І все дужче, ближче все.
Із-за лісу, з-за густого,
І не бачив пес нічого…
Біг і нагло налетів
На це рідне з-за кущів.
Щось кудлате, волохате.
(А сердите, а зубате!)
Наче в землю враз вросло
І гарчати почало.
За хвилину серед бору
Баче він нову потвору!
Хрінів пес подумав: „Край!
Ляж на спину і вмірай…“
Враз одно із двох помалу
Наступати тихо стало,
Йде і вусом не моргне…
Це вже лихо не мине!
