Сторінка:Олександр Олесь. Мисливець Хрін та його пси (1944).djvu/16

Цю сторінку схвалено

14

В лісі



Цілий день і ніч проспали,
А, збудившись, постогнали
І не ївши (не біда!),
Знов за зайчиком гайда!

 Куцохвостий, довгоухий,
 Хоч і спав, а пильно слухав
 Шуми, шелести ловив
 І все вухами водив.

Та мисливці наче знали
І тихенько шкутильгали
Ще по свіжому сліду:
Кожний мав якусь біду.

 Коли вітер збоку тягне…
 І правдивим зайцем пахне…
 Стрепенулись, стали пси
 І наставили носи.

Раді, сповнені надії
Простигли кудлаті шиї,
Переглянулись і… плиг!
Зайчик ходу, та не встиг…

 З того часу вже щоранку
 Виряжала мати з ґанку
 Двох завзятих мисливців, —
 Пострах лисів і зайців.