11
В лісі
Біла стежила, дивилась
І у видри научилась…
Ранок ще не пролетить,
А вже рибка і хрумтить.
Раз колись в негоду Біла
Марно цілий день сиділа —
(Не було вже так давно:)
Все сховалося на дно.
Повтікали, наче, з річки
Красноперочки, плотички…
Чатував лише щупак,
Та з нори дивився рак.
Аж ворушиться травичка…
Зирк! а в ній руденька мишка,
Забуваючи про все,
Корінець якийсь гризе.
Чом би мишки не піймати?
Як на смак покоштувати?
Трошки пахне, — не біда,
Коли близько є вода.
Відчуваючи відразу,
Проковтнула всю відразу
І водою запила…
„Шкода, каже, що мала!“…
Біла й далі не журилась
І ловити научилась
То кертичок, то зайців,
Навіть ситих їжачків.
І безжурно над водою
Під ялиною густою
Пролітали літні дні
Й ночі теплі, лагідні…
