10
В лісі
Це зробила тітка Біла,
Уже досить здичавіла:
Із голодного села
В ліс давно вона втекла.
Мала страх, що з нею буде —
Як з Рябком зробили люди…
Що — вже знають на селі
І великі, і малі.
Не втекла сама з ганьбою,
А й синка взяла з собою…
Озирнулась — і гайда,
Там, де ліс, кущі, вода.
Тут між скелями стрімкими,
Під ялинами густими,
Де стоїть і вдень пітьма,
Ямку вигребла сама.
І без гомону, без тріску,
Наче в затишну колиску,
Положила там синка…
Постіль тепла і м'яка.
Спочатку прийшлось без звички
Попоїсти і травички
І погризти корінця:
Ані хліба, ні м'ясця!
Зле жилося… Невимовно!
Але в шлунку було повно
І ставало молока
Для маленького синка.
Поблизу шуміла річка,
Викидалася плотичка…
От би рибку! Боже мій!
Та піймать її зумій!
