Сторінка:Олександр Олесь. Мисливець Хрін та його пси (1944).djvu/11

Цю сторінку схвалено

9

В лісі


Щебетало все навколо…
Але в шлунку закололо,
Наче голка з будячка:
Захотілось молочка…

 Цуценятко заскавчало,
 Всіх у лісі схвилювало…
 Навіть деякі пташки
 Утирали і слізки.

Двічі вивірка спускалась,
Нахилялась, приглядалась:
Що воно за звір скавчить?…
Може кіт?… та кіт нявчить.

 І орішка золотого,
 Щоб забавити малого,
 Вона кинула… На гріх
 Влучив в голову горіх.

Цуценя ще дужче в сльози…
Захитались трави, лози,
А дзвіночки й будяки
Посхиляли головки.

 Цуценятко стало лізти,
 Але так хотілось їсти,
 Так боліло в животі,
 Як ніколи ще в житті.

Що було б — сказати годі…
Та нам завжди у негоді
Щось на поміч прийде враз
І спасе від лиха нас.

 І воно прийшло кудлате,
 Але ніжне, наче мати,
 За потилицю взяло
 І, піднявши, понесло.