Не злякались Корсуняни,
Зачинились і сидять.
Досить в них води і хліба,
Ждуть вночі, а вранці сплять.
Та гадав Володимир:
„Я їх викличу на бій,
Хай три роки тут простою,
Але Корсунь буде мій!
Час ішов. Сміялись Греки,
Бо пожива в них була,
Аж летить колись до князя
З міста пущена стріла.
Українець Анастазій
Написав на тій стрілі:
„В місто йде вода по трубах,
Знищ негайно їх в землі.“
Без води скорились люде.
Володимир ререміг
І з листами посилає
В Царгород послів своїх:
„Царю! Зважся ти за мене
Заміж видати сестру,
Коли ні, — як взяв я Корсунь,
Царгород твій заберу.“
