Довго їхав князь Данило,
Приглядався до орди, —
Як вона живе злиденно
Серед лиха та біди,
Як вклоняється то сонцю,
То деревам, то зіркам,
Як вона приносить жертви
Хмарам, вихорям, вітрам…
Ось і Волга, ось і табор,
— „Хто це їде? Хто це? Стій!“
— „Князь я галицький, Данило…
Де живе тут хан Батій?“
Князь приїхав. Хан Татарський
У шатрі своїм сидів.
— „Добре, князю, що хоч пізно
Ти побачитись схотів.
Поживи у мене в ханстві,
Придивися до життя!
Може хочеш ти напитись?
Спробуй нашого пиття.
Ти тепер вже наш, татарський“…
Хан сміявся, жартував
І замість свого кумису
Пива князеві подав.
