Ця сторінка вичитана
… На коня, — і в річку! — „Князю!
Багна… чуєш… не втопи…“
Але князь уже далеко,
Перед ним уже степи.
Чорний кінь за ніч посивів,
Білим вихорем летить…
Часом Ігор стане, — слуха,
Десь неначе тупотить.
Тупотіло… довго гнались
Половецькі вояки,
Чорну куряву здіймали,
Слали хмарами шляхи.
Ось і рідна Україна…
Навкруги цвіте весна…
Плаче — туже Ярославна,
Припадає до вікна.
|
|
