Ця сторінка вичитана
І почув, нарешті, ворог
Шум непевний, тупіт, гук
І у ріг заграв трівожно
І схопивсь за меч і лук.
Та порубаний, побитий,
Переможений в бою,
Віддає він цілий табор
І лишає честь свою.
З жахом Половці тікають
В ріжні боки, як вовки,
Опанчою, кожухами
Стелять багна вояки.
Обтирає славний Ігор
На мечі ворожу кров
І в руках тримає здобич —
Білу ханську хоругов.
День погас, зайнявся місяць,
Загорілися зірки…
Тихо в шатрах половецьких
Спочивають вояки.
