._%E2%84%961.png)
Про земельну реформу не приходиться говорити инакше, як про боротьбу двох шарів громадянства: дворян та инших більших землевласників з одного боку, а трудового селянства з другого. У нас на Україні, як і скрізь по світі, боротьба та велася чи то в формі економічного суперництва i спокійно, чи то в формі революційної сутички бурхливо і часом навіть кріваво…
Перед реформою 1861. року ставали вже частійшими розправи кріпаків над своїми панами. На сімдесяті роки моглаби випасти нова Пугачевщина, різанина кріпаками своїх володарів; цьому одначе встигли запобігти. Німець Гакстгаузен радив царю Олександру II. дати реформу зверху, не ждучи, доки вона завоюється знизу через повстання кріпацьких мас. Царь послідовно став на цей погляд і коли дворяне суперечили, не хотіли давати землі й волі селянству, він їм в їхніх же інтересах нагадував оту пораду розумного німця й реформу довели до кінця.
