Сторінка:Олександр Борзаківський. По незнаних закутках. 1930.pdf/92

Цю сторінку схвалено

нових з'єднувальних каналів, досліджувало місцевість, коли раптом у цей час французький інженер Дефос запропонував ідею безперервного водяного шляху Ріга — Херсон. Цей проєкт, просякнутий більше палкими фантазіями, ніж ґрунтовними, реальними обрахунками, передбачав, між іншим, побудування через усі пороги одного великого каналу для безпосереднього проходження суден. Це було, правда, досить радикально, але цілком фантастично, бо в цьому каналі течія несла б судно за водою з неприпустимою швидкістю, а вгору проти води треба було б, очевидячки, знову запроваджувати якусь механічну тягу. Так саме нереальна була пропозиція Дефосова загородити всі дніпрові припливи загатами, щоб вода з них не вибігла в Дніпро й у море. На цих загатах Дефос пропонував побудувати електростанції й дуже мальовничо розповідав про можливість різноманітного використання енергії. Для нас — це найцікавіший момент у фантастичному Дефосовому пляні: адже це він перший до проблеми Дніпра, а зокрема до порогів, прилучує перспективу електрифікації, хай побічно, частково й не реально, У певній проникливості й інтуїції цьому французові відмовити не можна…

Ще трохи згодом починається ширше трактування проблеми порогів і серед російських інженерних кіл. Перший ширший проект подали 1905 року інженери Графтіо та Мітрофанов, а потім пішло чимало інших. Всі ці проекти розв'язують питання несміливо й примітивно. Та це й зрозуміло. На ті часи в закордонній, а тим більше в нашій практиці не було ще досвіду роботи великих гідростанцій, що з'явилися пізніше. Через те автори проектів здебільшого пропонували будувати на окремих порогах окремі електростанції, а для суден рити й будувати канали.

Дедалі комплекс питань, об'єднуваних навколо порогів, шириться. В окремих проектах з'являється виразна думка використати енерґію з порогів для околишньої промисловости, а потім, нарешті, в 1913 році один з авторів висунув питання й про зрошування сумежних посушливих земель дніпровою водою, користуючись дніпровою таки енерґією.

Царатові не сила було впоратися з цією проблемою. Не зважаючи на те, що останні 10–15 років перед війною проєктів