польського комісара Міхалона Литвина, що перебував 1544 року на Литві й на Україні, посланця до запорожців від імператора Рудольфа II Ериха Лясоту (1594 р.) і нарешті Гільома Левасер де Боплана, автора відомого твору «Опис України», що, як військовий інженер, 17 років перебував на Україні з доручення королів польських. Кожний із них відповідно до своїх завдань та нахилів звертав увагу: чи на торгівлю, чи на побут, чи на природу, чи на щось інше. Герберштайна, скажімо, цікавлять географічні дані; Міхалон Литвин з захопленням розповідає про чудову природу українську, про ліси, степи, безліч тварин, риби та птаства понад Дніпром. Наші природники, коли виступають проти безглуздого нищення тварин і птахів на Україні, ще й досі посилаються на поетичні оповідання Міхалона Литвина. Проте і Герберштайн, і Лясота, і Боплан особливо цікавляться порогами. Рушаймо й ми на пороги, побачимо їх на власні очі.
ПОРОГАМИ.
З Дніпропетровського наш випробований і майже рідний човен самотній повертався на пароплаві в Київ. А ми, як запеклі зрадники, на іншому, чужому, лоцманському човні рушили плавом через пороги.
Уже десьто мало є на Україні письменних людей, які не знали б, що на відстані 65 верстов від Лоцманської Кам'янки Дніпро поперек перетинають десять великих загрозливих для плавання порогів: Кайдацький, Сурський, Лоханський, Звонецький, Ненаситець, Вовнизький, Будило, Лишній, Вільний та Явлений. Знали це добре й ми.
Навмисно не поспішаючи, повільно й помірковано посувались ми крок за кроком від Лоцманської Кам'янки до Кайдацького порога. Зазнавши на ньому доброго прочухана й переляку, ми потім жартома перестрибнули Сурський, за ним Лоханський з скелею Богатир, та Звонецький. Ніби якесь розчарування охоплює всіх нас, старих, досвідчених, Дніпрових веслярів. Бо справді ж, багато жахливіших хвилин зазнавали ми на Дніпрі, коло Києва, в бурю, в повінь. Чомусь здавалося, що
