джерелах про Дніпро. В них — цілком природно — про Дніпро пишеться дуже багато; можна скласти цілу розвідку про нього за літописними даними.
Та нам не доведеться ставати на цей шлях. Ми залишимо без розгляду дуже цікаві докладні географічні відомості, відзначивши тільки, що вони незрівняно докладніші, ґрунтовніші й правдивіші, ніж усі чужоземні джерела загалом, бо ж літописи писали люди, що самі це знали й бачили, а не з чужих переказів, як це подибуємо в чужоземних джерелах.
В літописах нас цікавить одне — це роля Дніпра, як торговельного шляху. Це ж бо з літописів пішов крилатий тепер вираз про «путь із варяг в греки», вираз, що зовсім із новим змістом відроджується саме тепер, у зв'язку з будуванням Дніпрельстану.
Літопис так визначає цей шлях:
«І бє путь із варяг в греки і із грек по Днєпру, і вверх Днєпра волок до Ловаті, і по Ловаті вніті в Ілмер озеро великоє, із него же озера потечеть Волхов, і втечеть в озеро великоє Нево, і того озера внідет устіє в море варяжськоє»…
Цей стародавній шлях перетинав цілий суходіл від Чорного моря до Варязького (Балтійського); величезні труднощі — волоки, напади кочовиків, природні страшні перепони, — ніщо не могло тоді порвати ту торговельну артерію. Не зважаючи на все це, вона існувала, росла, розвивалась.
Крім хліба, воску, меду, хутра, шкіри, соли та худоби був іще один дорогий, хоч і страшний крам, — це раби, невільники, — бранці, або засуджені, дешеві мускулясті робочі руки, що на них був такий ласий тодішній Схід. За ці багатства наші предки діставали, власне кажучи, дурниці: різні предмети розкоші, дорогі тканини, вино… Торг, як бачите, був цілковито невігідний для барбарів і корисний для хитрих «культур-трегерів» греків.
За час з XIII до XVIII віку знову є чимало творів, що висвітлюють (висловлючись сучасною мовою) той чи той бік дніпрової проблеми, знову таки творів здебільшого чужоземний авторів. Серед багатьох згадаймо: Сигизмунда Герберштайна, що двічі їздив послом до Польщі й Москви (1516–1526 р.р.),
