ликий і малий. На Дзендзику ростуть якісь особливі морські трави, якісь невідомі нам степовикам морські чи надморські полини. По берегах на міляках сидять качки, баклани, кроншнепи, — сила силенна всякого цікавого птаства.
Скрасти табуни цих птахів, ховаючись у полинах, — яка величезна спокуса для мисливця!…
Між Дзендзиками й косою на кільканадцять верстов простяглися великі міляки. Скинувши штанята, цілісенький день мандрують хлопчаки тими міляками, ловлять клипців і цілими кошиками зразу ж носять до курортних. На тих таки міляках величезними табунами плавають качки і почувають себе чудово. Вони абсолютно неприступні на цих великих одкритих просторах, хоч терплячі мисливці бердянські вдаються до всіляких хитрощів, щоб до тих табунів дістатися.
Коли починається осінній літ, бердянські мисливці пропускають одну по одній різноманітні хвилі птахів. Коли ви почуєте одчайдушну канонаду по садках у Слободі, в колонії, — це значить, що летять горлиці; коли бухають зранку й до вечера на горі в степу, — це, мабуть, пішли перепелиці.
Крім таких недовгих сезонів, день-у-день стріляють під Бердянським качок, хоча й не з блискучими наслідками. В місцях, де постійно ранішніми і вечерніми зорями літають качки, покопано ямки й обсажено їх всіляким бур'яном. Ніби шанці, простяглися такі ямки між солодкими й солоними озерами за лиманом, і як тільки почнеться сезон, залюднені вони з вечера й до ранку міськими мисливцями, що сидять вечірню зорю, підночовують, сидять ранок, а потім, коли сонце добре припече, йдуть на роботу.
Місто Бердянське із передмістями — Слободою, Німецькою колонією та курортом, — простяглося довгою вузькою смужкою на морському березі, прикриваючись від північних холодних вітрів крутими горами. Уздовж усього берега стоять рядами судна рибальські різних конструкцій, переважно з вітрилами, широкобортні, як оріхова шкаралуща, граціозні, рухливі баркаси. Звичайних човнів без вітрил і щогл мало. Їх не визнають на морі
