І неначе боючись, щоб цей чудний, чужий чолов'яга, що не знає навіть хто такий Самійлюк, не пошкодив якось їхньому «кооператорові», дідок з захопленням додав:
— Ду-уже хороша людина. Без нього хоч пропадай, — ніде рибу діти…
— А сами ви збувати, чи кооператив закласти не можете?…
Поглянувши на мого субесідника, я зрозумів, що зразу й цілком втратив його довіру, подавши таку безглузду пропозицію:
— Тю-тю. — Були вже такі розумні, що сами здавали… І риба пропадала, і збитків зазнавали…
Обурений дядько швидко підвівся і, не привітавшись, рішуче пішов геть.
Міцні ще серед рибалок позиції Прогнойського кооператора!..
Наша експедиція добре попрацювала в Солоноозерній дачі, в цім чудовім, незвичайнім закуткові українському, де на невеличкій території гармонічно з'єдналися піски, ліс, солоні озера з гострими пахощами сірчаного водню, та море. Деякі вчені доводять, що ще батько всіх істориків Геродот, коли подорожував Дніпром, згадувавши про «гілею» на лівому березі Дніпра, мав на увазі оцю саму «Солоноозерну дачу». Та чого тільки не доводять оті вчені!…
Зрештою і без Геродота «Солоноозернадача», що входить у склад українських надморських заповідників, надзвичайно інтересна місцевість, а особливо тепер під осінь, коли масою летять птахи на південь. На морі величезні табуни качок, гусей і лебедів. По берегах сила силенна всякої куличні від найдрібнішої до найбільшої, є цілі колонїї білих чапель з прекрасним пір'ям, за яке їх так безжалісно винищують, а в кущах та травах раз-у-раз зриваються з-під ніг великі табунці куріпок.
«Солоноозерна дача» — це вузловий пункт перельоту птахів з Европи й Азії на південь, тут сила плазунів і комах, і наша експедиція за кілька день здобула чимало цінного природничого матеріялу. Керівник експедиції задоволений, завдання виконано і після двотижневих мандрівок відчувається нарешті ліквідаційний настрій.
