Сторінка:Олександр Борзаківський. По незнаних закутках. 1930.pdf/17

Цю сторінку схвалено

вершини старих дерев переплелися листям і соняшний промінь падає на стежки строкатими плямами, ніби продершись через густе мереживо. Поміж алеями — канави з чистою прозорою асканійською водою, а по канавах гуртками плавають спокійні нелякані качки. Не хатні качки, а звичайнісенькі крижні. Це здебільшого, як і ми, тимчасові мешканці заповідника, невільні екскурсанти великої подорожі з півночі на південь. Ставки заповідника для них — тільки станція, тимчасовий відпочинок. Але тут їх ніхто не турбує, і поживши в заповіднику деякий час, вони скидаються скоріше на звичайних хатніх качок десь у селі на ставку, ніж на дику, обережну птицю.

Надвечір по алеях спокійно й поважно мандрують зайці — теж звичайні, дикі. Он охайний заяць чи зайчиха посеред алеї старанно робить свій вечірній туалет. Вони зійдуть з дороги перед вами, щоб зараз же після вас знову вийти на алею й далі чистити лапою за вухом, чи розчісувати вуса.

Густе мереживо паркового листя прорізає соняшний промінь. Він потрапляє в найзатишніші закутки. Під соняшним промінням найвибагливішими комбінаціями барвистих колірів виблискують екзотичні фазани різних видів, а серед них найкращі — сріблясті й золотисті. Колись у заповіднику жило кільканадцять видів фазанів, але вони так переплутались і перепарувались між собою, що утворили якусь невиразну мішанину, серед якої тільки сріблястого й золотистого напевно розпізнають. Фазанів взагалі багато в заповіднику, і через те вони вилітають у степ, де часто потрапляють на зуби хитрому лисові. А весною, коли час гніздуватися, в зоопарку відбуваються бої не на життя, а на смерть, за кожне затишне містечко для гнізда. Найлютіші вороги фазана це їжак та сорока: вони безжалісно випивають фазанячі яйця і, коли б за цим не стежили й з ними уперто не боролися, іжаки з сороками швидко винищили б пишний рід фазанячий.

Дика коза тихо переходить вашу стежку; здалеку якимсь дияволом бородатим перестрибне через алею тур і зникне, як мара, в кущах. У той же час на гиллі, в листі метушиться й щебече незлічене, різноманітне, дрібне птаство.

Подібного вражіння не дає жоден зоологічний парк.