назву Електрополя, що вже заздалегідь називають його майбутньою столицею соціялістичної України.
Залишається сказати ще про одне, що дасть Дніпрельстан: це зрошування родючих, але посушливих степових просторів південної України. Уже найближчими часами після закінчення будівництва, Дніпрельстан має зросити 45 тисяч гектарів посушливих земель. А далі, в другу чергу збудують на долішньому Дніпрі ще дві гідростанції, спеціяльно для зрошування. Важко навіть обчислити, яку користь дасть країні ця робота Дніпрельстану. Надто великі вийдуть числа. Ба й справді: за посухи в цих степах звичайний урожай 12–15 пудів з десятини, а зрошування забезпечить 160–180 пудів цілком певних, від жодних метеорологічних умов незалежних. Крім того, зрошування забезпечує розвиток таких цінних культур, як бавовняник і кенаф. На зрошуваних землях вони, як довів дослід, цілком пристосовуються до наших умов і дадуть добрі врожаї в степах навколо Дніпрельстану.
Нині вже ніхто не говорить, що Дніпрельстанова енерґія не знайде собі споживача. Навпаки: комбінати, запроєктовані в згаданих вище маштабах, уже перевищують можливості Дніпрельстану. Замість можливих 1.830 міл. кіловатгодин, вони вимагатимуть 2.344 міл. кіловатгодин. І сьогодні це питання вже розв'язують зовсім не так, як пропонували розв'язати ще недавно. Не дніпровська станція буде енергетичним резервом для великих парових станцій Донбасу і Дніпропетровщини, а вони, ці станції, з'єднані кільцюванням з Дніпрельстаном, будуть для нього резервами енерґії.
НА ЗАГАТІ.
Другий день я на великій загаті, а ще й досі не можу прийти до пам'яти від ґрандіозности й вражливости всього того, що тут побачив. Я був тут на перших кроках будівництва, був, як тільки воно починало розгортатися. Такі непереможно грізні здавалися тоді скелі, такою комахою безпомічною, немічною здавалася людина, що прийшла сюди — перебороти стихії й запровадити своє, жадане, нове життя.
