I.
Повіяв легіт над Днїпром,
Пригріло сонїчко весняне,
Здула ся филя, і ледяним
О скелї вдарила ярмом.
Розлила ся струя ревуча
Широко із русла. Запори
Торощить, беріг мулить, поре,
І не вгамована, могуча
У море вольнеє спливає…
А Україна ще мовчить!
Здаєсь приборкана конає…
Беззахистий народ давить
Неситов кріпкою рукою
Вельможа Лях. Сто сот пявок
Жидівських точить з люду сок…
А пан впиваєсь тим напоєм!
В наругу нехристам продана
Сьвятая віра… Павлюки,
Гей Остряницї-Тараси —
