ні жадного приладу до удару. Під зглядом узброєння маю при собі лише пастильки від мігрени.
Покоївка. Вона не проснеться, не маєте чого боятися.
Арсен. Мусите знати, що вбивати, це не моя спеціяльність. Раз я зімлів в одному замку з тої причини, що убив… подушку.
Покоївка. Подушку?
Арсен. Так, це було у сторожа замку. Прийшов туди в ночі, виломив двері, кинувся на ліжко, але сторож цеї ночі на ньому не спав. Ранком я побачив, що мої удари падали на порожнє ліжко.
Покоївка. Алеж тут зовсім не йде про те, щоби паню хоч у найдрібніщий спосіб скалічити. Вона була для мене завсігди дуже добра. Є це незвичайно чесна жінка, і не зробилабим їй ніколи нічого злого, хиба би цього в дійсности вимагав мій інтерес.
Арсен. Значить справа полагоджена, що коли наробить крику, я буду виправдуватися. Врешті, вкраду охотно все, чого зажадаєте. Є тут може яке цацко, яке би вам зробило приємність? Я цього не можу знати, прошу подивитися і сказати, що може вам придатися, бо як що раз відси вийду, так вже більше не верну. В кожному разі я волівби бути де инде ніж тут… Ах, Марґарито, для чогож ви мене вибрали?
Покоївка. Не називаюся Марґарита.
Арсен. Це може бути… Ви не бачили, на сцені „Вежі з Нель“? У цій драмі виступає: жінка, яка називається Марґарита. Ах Марґарито, для чогож ви мене вибрали?