Цю сторінку схвалено
ДІЄВІ ОСОБИ.
Арсен.
Гастон, сельський шляхтич.
Барон.
Комісар поліції.
Баронова.
Юлія, покоївка.
(Сцена представляє спальну кімнату у замку. З правого або з лівого боку, на задньому пляні, ліжко, перед ліжком фотель. До тім самім боці, що ліжко, на першому пляні, двері від ґардероби. У глибині другі двері. Проти ліжка вікно. Урядження елєґантнє).
ПЕРША СЦЕНА.
Покоївка, пізніще Арсен.
Покоївка (виходить випереджуючи Арсена, убраного як волоцюга; у руках має ліхтар зі свічкою).
Арсен. А чи знають пані певно, що нас ніхто не бачив?
Покоївка. Алеж ні, напевно ні. Тепер почекайте тут трохи на мене. Верну зараз, хочу лише побачити зі сходів, чи я добре замкнула двері для служби. (Виходить).
Арсен (на переді сцени). Немає нічого так немилого під сонцем, як вкрадатись в цілях рабунку до дому людей, яких не знається… Завше це якось глупо і незручно… повиннося красти тільки у знайомих… Красти слідує в домі, до якого часто приходиться в гості і взагалі там, де
