взяла такий оборот. Сам вибір такого індівідуа виказує ясно хоробливий стан. Я не є мужем злочинної, але хворої жінки!
Баронова (чує останні слова). Панове, ці підозріння гидкі. Не знаю цього чоловіка. (До комісара). Це злодій, що сюди закрався…
Комісар. Так, знаю добре цей метод оборони. Думаю, що і цей пан застосується до нього, бо ґалянтерія накладає обовязок дискреції. (До Арсена, котрий тримається на боці). Ви, як здається, злодій?
Арсен (живо). Зовсім ні, мій пане. Я не злодій… Все свідчить проти мене, але я не злодій. Наколи я сюди закрався… (Осяяний наглою думкою). Це жіноча справа!
Барон і Комісар (рівночасно). А то падлюка!
Барон. Оце моя пані, що трапляється жінкам, котрі, як ти шукають коханців у низчих верствах суспільности! Оце яку находять там делікатність. (До Комісара). Позвольте мені покарати цього падлюку.
Комісар. Ні, пане бароне, жалую, але не можу на те позволити. Прошу врешті затриматися, бо думаю, що ви є на хибній дорозі. Цей чоловік безумовно злодій, бо цього випирається. В противному випадкові, говоривби, що він злодій, наколиб ним не був. Це факт незаперечений.
Арсен (до себе). До цього часу нічого не украв, не поповнив значить ще жадного злочину. Ах, коли б я мав під рукою карний кодекс. Тре-
