і українська центральна рада висуває Одинця скрізь, де їй треба показати, що за нею йдуть селяни.
Але для Одинця не пропадає даремно наука центральної ради, бо він безпосередньо звязаний із селянством і живе його інтересами.
Тому вже за гетьманщини він переконується, що саму правильну лінію веде лише партія комунарів-більщовиків.
За гетьманщини, як і підчас польського наскоку на Київ, тов. Одинця що-разу арештовують, хоч він і не був членом комуністичної партії. Вступає до КП(б)У Одинець 1920 року. Був за радянської влади головою повітвиконкому, працює він також і в кооперації. З 1923 р. — член центральної комісії КНС, неодмінний співучасник всеукраїнських з'їздів рад, починаючи з четвертого, член ВУЦВК трьох скликань. І, нарешті, з 1924 року тов. Одинець є член президії Селянського Червоного Інтернаціоналу.
Тов. Одинець — людина великої енергії. Він малописьменний, але бере перо в руки, і йому належить уже кілька книжок — спогадів із його багатого життя.
Для українських читачів будуть інтересні спогади незвичайного селянина, що на власному досвіді переконався у зрадницькій діяльності центральної ради.
