30
Читанка з історії України.
уривок про подорож Руси, і подаємо нпжче. Як зазначає сам К. П. цю частину твору („про народи“), яка містить опись подорожи, було написано в р. 949. та 952.
Човни Руси, що пливуть до Константинополя ідуть з Новгороду… із Смоленська, з Любеча, з Чернигіва і з Вишгороду[1]. Всі вони пливуть Дніпром за водою і збіраються до міста Киіва[2], яке звуть Самбатас[3]. А підвладні ім Слов'яни, так зв. Кривичі, Лютичі та другі[4], рубають в зімку на своіх згір'ях (дерево) на однодеревки[5], обробляють іх доки ростане лід, а як крига спливе, спускають іх в близькі озера. І як спустять в Дніпро, пливуть тією річкою за водою до Киіва, витягають човни, щоб оспастити та продають Русам. Руси ж купують лише кадуби, беруть з своіх старих човнів весла, кочети й инший припас і лаштують (нові). В червні місяці вони пливуть Дніпром до Вятичева[6], це місто підвладне Руси. Зачекавши там два або три дні, доки зберуться всі однодеревки, вирушають і пливуть за водою згаданою вже рікою, Дніпром. Перш за все наближаються вони до першого порога, який зветься Есуни, то є по руськи й по слов'янськи[7], „не спи“. Цей поріг вширки як цикапистирий[8], а по середині його скелі круті та високі, вистромлені подібно до островів[9]. Вода б'ючись об них і кіпячись спадає звідти з великим гуком і наводить страх, Пливти по серед нього Русь не насмілюється, але пристають поблизу, висажують людей на берег, а инші речі лишають в човнах і тоді, роздягнувшися, пробуючи дно ногами, щоб не вдаритися об камінь, проштовхують жердинами, ті ніс (човна), ті середину, ті керму. І з такою пильною обережністю переходять вони цей перший поріг між заворотами і берегами ріки. Коли проминуть його, забірають з берега решту людей, та знову пливуть і наближаються до другого пороги, що звуть по руськи Ульвореи[10], а по слов’янськи Островуніпрах, себ то „острів, поріга“. І цей подібний до першого; тяжкий і трудний для переходу; знову висадивши людей, вони переводять човни, як і попереду. Таким чином переходять і третий поріг, що звуть Геландри, себ то по слов'янськіі „шум поріга“[11]. Далі так само великий поріг, званий по руськи Аіфар, по слов'янски Неясить, бо в скелях його гніздяться пелікани[12]. Біля цього порога всі човни витягають на берег, вибрані
- ↑ Кост. Порф. подає географічні імення, наведені тут в формі руській так: з Немогарди — Новгороду. Милиниски — Смоленська, Телючи — Любеча, Цернигоги — Чернигіва, Висеграде — Вишгороду.
- ↑ Кірава у К. Порф.
- ↑ Назва Киіва, Самбатас, відома лише з Конст. Порф. і досі не вияснена наукою остаточно.
- ↑ Кривитеіки, та Ленцаніки.
- ↑ Човни, зроблені з одного стовбура.
- ↑ с. Витачів низче Киіва на правім березі Дніпра.
- ↑ К. Порф. відріжняє назви порогів „руські“ та слов'янські; відціль норманісти, себ то наукова течія, яка рахувала стародавню Русь народом скандинавським, що приніс до нас державність, доводять свою теорію, пояснюючи „руські“ назви з скандинавськоі мови. Справді, деякі з назв порогів, що наводить К. Порф., влучно поясюются таким порівнанням, але це зовсім не доводить скандинавського походження Руси, а лише підкреслює, як що богато Скандинавів перебувало в нашій землі, воюючи, або торгуючи, або вступаючи в якісь инші стосунки з нею.
- ↑ Манеж.
- ↑ Перший поріг К. П. вважає за Кодацький.
- ↑ За Кодацьким порогом є три менших: Сурський, Лоханський та Стрільчий; один з них має бути другим порогом К. П.
- ↑ Сучасний Звонецький. Назву його, Геландри, К. П. помилково рахує слов’янською
- ↑ Птиці-баби.
